П'ятеро гидких

Чи має значення зовнішність, коли тебе люблять? Відповідь легко відшукати у новій книжці Джулії Дональдсон під назвою «П’ятеро гидких». Попри категоричну назву, що здається беззаперечним вердиктом, твір, безсумнівно, вдався кумедно-чарівливим. Антилопу гну, гієну, грифа, бородавочника і марабу важко назвати взірцями краси у тваринному світі Південної Африки. Але саме це об’єднало їх.

Замість того, аби побиватися через те, що не можуть уподібнитися леву чи фламінго, вони безтурботно співають (ревуть) своїх гидких пісень по дорозі додому. А там їх чекають ті, для кого вони найлюбіші і наймиліші: маленькі антилопки, гієнки…

Ця історія народилася в Джулії Дональдсон просто під час сафарі в рамках її «книжкового туру». Її чоловік зауважив, що, попри незграбність, антилопа гну виглядає досить шляхетною. Йому відповіли, що насправді вона входить до так званої «огидної п’ятірки» та перерахували інших учасників «квінтету». Авторка згадує, що чи не вперше весь сюжет за мить розгорнувся перед її очима, без необхідності обдумувати його мало не тижнями. «Віршоказка», як її іноді називають в інтернет-ресурсах, виконана у характерній грайливій і наспівній манері, від чого читання вголос уподібнюється музиці.